Звучить мелодія. На фоні мелодії звучать слова:
Білокрилими птахами пролітають роки,
За світанками нові стають небокраї,
Відлітають у вирій малі дітлахи,
Вільним птахом у небо високе злітають.
Чи високо злетять? Тільки час їм суддя.
На світанку чекають їх нові дороги.
Зустрічай, Україно, нових громадян
їм іти у життя на твої перелоги!
Завіса розкривається.
Вступне слово вчителя:
Життя — вічний вокзал, де розлучаються, зустрічаються, плачуть і радіють.І сьогодні ми з вами — на вокзалі прощання: з дитинством, шкільними роками. Час іде. Потяг стоїть біля перону. А пасажири щось запізнюються...
Запрошуємо до залу випускників .
Під музику до залу входять випускники, піднімаються на сцену
Вчитель:
Вітаємо вас на нашому вокзалі прощання. Та не поспішайте сідати у вагони — у вас іще є час до світанку.
Вечір такий теплий, зоряний, і музика
Чуються звуки вальсу
Вальсу музика ллється чудова,
І наповнився щастям зал —
Перший раз, як Наташа Ростова,
Ви сьогодні прийшли на бал.
Хай спаковані вже чемодани,
Хай вчувається поїзда стук:
Лунає вальс на вокзалі прощання —
Вальс надії і вальс розлук.
Випускники танцюють вальс
До мікрофона підходять ведучі
Ведучий: Невже це дійсно сталося? Скільки мріялося про цей вечір, про завтрашню свободу, а тепер не віриться.
Ведуча: І так, чомусь, сумно... і тривожно. Як складеться наше життя далі?
Ведучий: В школі все простіше — уроки, екзамени і заповітна мрія атестат.
Ведуча: До речі, а атестат нам ще і не вручили, так що заповітна мрія ще не здійснилася.
Ведучий:
А час летить від вечора до рання —
В минуле вже немає вороття.
Наш поїзд мчить з республіки «Навчання»
В республіку «Дорослого життя».
Ведуча:
А щоб нам на шляху не червоніти,
І мати для проїзду документ,
Ми просимо нам атестат вручити —
Найголовніший проїзний білет!
Ведучий: Слово для привітання і вручення атестатів про середню освіту Надається директору школи ...
Ведуча: Та заступнику директора.
Вручення атестатів. Привітання директора школи
Слово випускників до директора і заступника
Випускники:
Директор — батько й мати в рідній школі.
І завуч — ніби старша всім сестра.
Якщо порядок, тиша в коридорі —
То там вона роботу провела.
Нехай уже серця наші на волі,
Нехай свободу бачимо у сні,
Та ваші настанови — добрі й строгі
Мабуть, ніколи не забуть мені.
Летять роки, ми прийдемо до школи
І вам своє «спасибі» скажем знов.
Тож не старійте у душі ніколи,
Бо вам — і наша шана, і любов!
Випускники дарують квіти директору школи і завучу
Ведучий: Ну от, атестати ми отримали, здається, можна вирушати в дорогу.Та й поїзд чекає.
Ведуча: Почекай! У нас іще є час, та й не можна нам просто так зникнути і все.
Ведучий: Чому?
Ведуча: Як відомо, кожен, виходячи з дому, повинен вимкнути газ, погасити світло, закрити двері... і лишити що-небудь на пам'ять.
Ведучий: Легко сказати. А що ж ми можемо залишити? Квіти?
Ведуча: Красиво, але цього замало, вони зів'януть.
Ведучий: Хороші слова подяки?
Ведуча: Вже краще, але вони забудуться.
Ведучий: Фотографії!
Ведуча: Але ж вони мовчать!
Ведучий: Придумав! Тоді ми можемо спробувати зняти фільм про нас, наші шкільні роки, а в ньому...
Ведуча: А в ньому будуть і квіти..
Ведучий: і найтепліші слова..
Ведуча: І наші обличчя..
Ведучий: І пісні...
Ведуча: Прекрасно! А назвемо ми його: «Ніч на вокзалі прощання».
Ведучий: Ні, нічого не вийде!
Ведуча: Чому? Давай спробуємо!
Ведучий: А сценарій? А режисура? А спонсори? А декорації? Ні, не вийде!
Ведуча: Все у нас вийде! Що ж ми, даремно вчилися стільки років у школі?
Підходять учні
Сценарист (з довгою шпаргалкою): Твори писати вчились? А шпаргалки? Отже, і сценарій напишемо!
Режисер (з рупором): До вечорів шкільних готувались? От і режисера знайдемо.
Художник (з великим олівцем): Малювати вчилися? От і декорації намалюємо.
Ведуча: А спонсори? Та всі ці роки нашими вірними спонсорами були наші батьки. Невже підведуть в таку святкову ніч! Із таким грандіозним проектом!
Ведучий: А актори?
Всі: Всі ми!
Ведуча: Всі ви! Адже, якщо ми — від'їжджаючі з вокзалу прощання,
Ведучий: Це вам ми усміхаємося, обіцяем повернутися,дзвонити, писати
Ведуча: І неодмінно сумувати за вами!
Режисер: Добре! Досить балачок! Час не стоїть! Приготувались! Пішли титри!
Пісня «Первый погожий сентябрьский денек»
Режисер: Знято! А що далі?
Сценарист: Пригадаємо, з чого все починалось?
Помішниця режисера: Дубль 1, серія 1: «Всіх найважчий перший клас».
Ведучий: Що відрізняє першокласника від усіх школярів?
Ведуча: Маленький зріст і великий портфель.
Режисер: Один учень і родичів куча.
Сценарист: Радісна посмішка і беззубий рот.
Ведучий та Ведуча:
Зуби сиплються дощем,
Значить, в школу ми ідем!
Музика «2x2 = 4»
Привітання першокласників
Ведуча: Якими смішними і безтолковими ми були! Скільки безглуздих запитань сипалось на голови наших перших вчительок!
Ведучий: І для всіх у них була щира посмішка, добре слово.
Привітання першим вчителькам
Ведуча: А далі? Що було далі?
Сценарист: А далі — знову школа. І йшли роки...
Режисер: Хвилиночку! Знімаємо наступний дубль!
Помішниця режисера: Дубль 2, серія 2: «Промчали роки...»
Учні підходять до мікрофонів
— Промчали роки.
Від землі в нас сила,
Земля зростила дочок і синів.
А школа всіх нас мудрості учила,
Терпіння й доброти від вчителів.
— Усі знання одержали важливі,
Що всім згодяться потім на землі.
За те, що добрі ви були і терпеливі, —
Спасибі, дорогі учителі!
— За труд важкий, недоспанії ночі,
Вклоняємося низько до землі.
За лагідні, усміхненії очі —
Спасибі, дорогі учителі!
— За вашу ласку, чуйність і турботу,
За те, що підняли нас на крилі.
За повсякденну копітку роботу —
Спасибі, дорогі учителі!
— Ми любим вас і поважаєм щиро,
Хоч допікали, як були малі.
Бажаємо здоров'я вам і миру!
Спасибі, дорогі учителі!
Ведуча: Почекайте, щось наш серіал виходить занадто серйозним.І безликим!
Ведучий: А скільки хороших вчителів було поруч із нами! І кожному хочеться сказати «Спасибі» окремо!
Сценарист: А це вже третя серія.
Режисер: Приготувались! Поїхали! Пішла масовка!
Помішниця режисера: Дубль 3, серія 3: «Нема альтернативи для добра».
Блок привітання вчителям
Пісня «Серега — капитан»
Ведуча:
Вже час? О, ні! Скажіть, щоб почекали,
Це ж наш останній вечір школярів!
Ми ще не всі пісні вам проспівали!
В нас навіть страх не до кінця згорів!
Ведучий:
Давайте хоч за звичаєм народним
Присядем на доріжку хоч на мить,
А потім за сигналом паровозним —
У добру путь! І хай нам всім щастить.
Під музику 11-класники сідають у зал
Ведуча:
Ну от і все. І ще два-три акорди,
І — прощавай, республіко «Дитинство»!
Ми — на кордоні! Радісні і горді!
І перед нами — шлях і небо чисте!
Крик: Почекайте! А я?!
По канату на сцену спускається домовий — лохматий, конопатий, бородатий
Режисер:
А це що за поява?
Сценарист: Такого у сценарії не передбачено!
Нафаня: Ніяка не поява! Я — Нафаня! Ваш шкільний домовий. Ледве встиг. Як же це ви так? Про всіх згадали — а я? Хіба я не допомагав вам учитися у школі? Мені пощастило, коли будинки на Раді ділили — мені ваша школа дісталася. Спочатку я засмутився, ледве топитись не пішов: біготня, малишня, пакості всякі дитячі, безладдя. А вчителів як боявся — жуть! А потім звик, освоївся. Перше-ліпше, навчився дружить, потім читать, потім уже і всякі фізики-хімії засвоїв. Та ось, у травні на уроці хлопці димову шашку зривали. Так і я там трошки почаклував! А то б у Фармана з Женькою нічого не вийшло! От!
Ведуча: А ми і не знали! Не бачили!
Нафаня: (Спогад)
Та ви мені всі як родичі: скільки я ваших огризків з-за батарей витяг, скільки дзвінків вислухав, скільки разів на контрольних хвилювався, і журнал від класної ховав, світло раніше строку виключав. Все разом з вами спробував: і на мопеді катався, і курити починав, і кинув — правда! Чесне Нафанінське! І говорити по-вашому можу, і танцювати. А от тепер ви вже виросли. Радієте! Ви що ж думаєте — виросли і все? А я, а ваші дитячі іграшки! Ми ж усі живі! Ми так вас любимо! А ви?.. Ех! (Схлипує).
Нафаня:
От така історія. Ви виростаєте, ідете далі. А ми — залишаємося.
Ведучий:
Нафаня! А ти поїдь з нами!
Ведуча:
Ти ж учився разом з нами! Поїхали! І не треба буде розлучатись!
Нафаня:
Ні! Не можу!
Показує в зал
Як же вони в школі без мене? Пропадуть! Я — залишаюсь.
Нафаня іде в зал
Ведучи:
От і Нафаня пішов з нашого життя.
Ведучий:
Скільки світлого, хорошого
Залишається в дитинстві!
І «Принцеса на горошині»,
Перші казки — друзі близькі.
Ведуча:
Перші квіти і побачення,
Перша дружба і кохання.
Мої любі однокласники!
Разом з вами ми — востаннє!
Пісня «Почему мы не вместе»
Режисер:
Друзі, ми ж зовсім забули про наш фільм!
Сценарист:
Дійсно, забули!
Ведуча:
А що там далі у сценарії?
Сценарист:
А далі серія — батькам присвячена.
Режисер:
Приготувались? Камера! Світло! Поїхали!
Помішниця режисера:
Дубль 4, серія 4: «Завжди з нами тато й мама».
В житті ще буде іспитів багато —
Ми їх складемо, буде все гаразд!
Чого ж ви зажурились, мамо й тату?
Це ж наша зрілість вже прийшла до нас!
Це ми сьогодні розправляєм крила,
Щоб полетіти у майбутній день.
Ми стрінем там «червонії вітрила»
І заспіваєм ще своїх пісень.
І ти за нас, татусю, не журися,
На славу й честь благослови синів.
Будь певний, батьку, весело всміхнися,
Ми ще повернем славу козаків.
Можна у світі чимало зробити,
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі і хащі...
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами —
«В світі усе починається з мами!»
«Мама, стена каменная»
Ведуча:
Рідна матусю! В далеку дорогу
Діти твої вирушають сьогодні.
Дай нам на щастя свою настанову,
Усмішки сяйво і теплі долоні!
Ведучий:
Слово для привітання надається мамі...
Сценарист:
Пам'ятаєте, у дитячому мультфільмі мамонтенятко шукало маму? І не могло знайти. А нам так пощастило в житті! У нас мам — дві!
Режисер:
Одна — рідна, любляча, та, що дала нам життя. І друга — теж рідна, любляча, та, що вела нас з 5-го по 11 -ий клас шкільним марафоном.
Ведуча:
Ви вже зрозуміли, про кого мова? Про наших класних керівників!
Ведучий:
Пропоную занотувати до тлумачного словника: словосполучення класний керівник утворилось від вияву найвищої якості — клас! І означає найвищий ступінь вчительської душевності і майстерності.
Режисер:
Це ж геніально! Наступну серію так і назвемо: «Класний керівник від слова клас!»
Помішниця режисера:
Дубль 5, серія 5.
Привітання класних керівників 11-х класів, слово класним керівникам
Ведучий:
Хороших слів сказали ви немало.
Ще більше добрих справ зробили ви,
Ви нам свою любов подарували,
Ми стали вам мов рідними дітьми.
Ведуча:
А ми... Ми вам нелегко діставались,
Тікали із уроків, пустували,
Тож сили, що потратили на нас,
Дозвольте зараз вам компенсувать.
Виходять 2 учні з горщиками каші
Щоб себе ви з кожним днем
Почували краще,
В подарунок вам даєм
У горщиках кашу.
З нами вам було не мед, —
Хто з дітей не ледар?
Тож до каші додаєм
Цілу ложку меду.
А щоб ви усе ж за нами
Сумували трохи,
То в кашу ми поклали
Ще й півложки дьогтю.
Щирим серцем в знак любові
Ще додати мушу:
Оці пряники медові
Засолодять душу.
Вручають горщики з пряниками та квіти
Режисер:
Все! Знято останню серію фільму! Кошти вичерпані! І час теж.
Ведучий і Ведуча:
Як останню?!?!
Ведучий:
А наш від'їзд?
Ведуча:
А наш перехід через кордон в країну «Дорослості»?
Сценарист:
Доведеться дозняти ще одну серійку.
Режисер:
Ой, не витримають батьківські кишені такої перевитрати коштів. А скільки ще попереду!
Ведуча:
А ми компенсуємо ці витрати нашою любов'ю, турботою і нашими успіхами в житті.
Сценарист:
Тоді — приготуватись усім до посадки у вагони.
Входить прикордонник
Прикордонник:
Почекайте! Ваша дорога лежить через кордон між країнами Дитинства і Дорослості. При переїзді кордону — приготуйте ваші документи, візитки.
Ведуча:
Колективні візитки приймаються?
Прикордонник:
А чому б ні!
Ведучий:
Тоді проїзний документ 11-А кл.
Режисер:
Знімаємо в прямому ефірі!
Дівчинка:
Дубль 6, серія 6: «Ось такі ми є!»
Візитки 11-А, 11-Б
Прикордонник:
Кордон відкритий! Щасливої дороги!
Під музику всі випускники вишиковуються на сцені, беруть на руки іграшки
Ведуча:
Прощай, дитинства золота країно!
Прощай, красива лялько — назавжди!
Ведучий:
Прощай, старенька легкова машино,
І тракторці, і міні-поїзди.
Прощай, м'який медведику вухатий,
Прощай, малий собачка волохатий,
Прощай, прекрасний світ казкових див,
Прощай, солодкий сон дитячих днів.
Прощай, чарівний океан уроків,
Дзвінків, контрольних і шкільних порогів,
Ведуча:
Прекрасний, неповторний, світлий рай,
Ми від'їжджаєм.
Юність, зустрічай!
Режисер:
А далі ідуть титри, імена акторів і назва кіностудії.
Сценарист:
Але нам уже не до них. Шлагбаум відкритий...
Ведучий:
Ми переходимо кордон
З дитинства в світ новий.
Чекайте пошту, телефон,
І зустрічей, листів.
Ми ще повернемось не раз —
І радості й печалі —
А нині — всім у добрий час —
Прощання на вокзалі!
Під музику випускники через підняті шлагбауми переходять кордон і виходять із залу
